Рус Укр Eng

І. Любімова,
журналіст

З Китаєм знайомить художник

У складі делегації працівників культури, яка відвідала Китай, були харківські художники-пейзажисти Г. Акішина і С. Луньов. Виставка привезених ними робіт демонструвалась у музеї образотворчого мистецтва, Палаці культури будівельників, Спілці художників. Ліричні пейзажі Акішиної й енергійні, темпераментні твори Луньова викликали найрізноманітніші думки і враження. Книга відгуків перетворилась у своєрідну полеміку глядачів.

Особливо гострі суперечки розгорнулися навколо робіт Луньова. «Життєрадісні, яскраві фарби Луньова якнайповніше відповідають духові китайського народу, його оптимізму, революційній героїці». «Чудово, чудово, чудово, т. Луньов! У мене немає навіть слів, щоб передати своє захоплення. Ваші пейзажі – це музика, симфонія». І тут же поруч: «В цілому посередньо. Так можна і фотоапаратом. Що побачив, те й намалював». Як видно, глядачі сперечаються, вони не лишаються байдужими, і це, мабуть, кращий доказ того, що не байдужим до зображуваного є сам художник.

Характерною рисою Луньова-художника є його пристрасне ставлення до сучасного життя, великий творчий темперамент, сміливий малюнок, тонке відчуття кольору. Луньов тонко відчуває красу природи. Здавалося б, зовсім непомітні місця і пейзажі під пензлем художника оживають: виблискують фарбами, в них рухається повітря, грає сонячне проміння, відчувається настрій. В пейзажах Луньова є монументальність, ліричність, гумор, трагізм, мужність, але всім їм властива одна риса – оптимізм.

В роботах цієї виставки більше, ніж в попередніх, позначилась пристрасть художника, виразнішою стала його художня манера. По всьому видно, знайомство з Китаєм справило велике враження на митця, лишило помітний слід у його творчій біографії. Вперше Луньов-пейзажист звертається до жанру портрета. Ось один з них – «Співробітниця історичного музею». Енергійна лінія профілю. Яскраве, красиве обличчя, сповнене гідності й сили. І дуже жіночне. Виразне обличчя і у Лі Холін, бійця охорони. Обом властиві невід’ємно китайські риси, але не на них наголошує художник. У цих обличчях «читається» велич, темперамент, невичерпна енергія, талановитість – риси, якими відзначається китайський народ.

Те саме можна сказати про всі інші роботи: в них є прикмети національного побуту, екзотики, але вони відступають на другий план перед головним, найістотнішим, що характерне для періоду творчого злету, піднесення, будівництва нового життя. Скажімо, вулиця Пекіна. Ми пізнаємо Китай за національним одягом жінок, але художник не виписує його, не зупиняє на ньому своєї й нашої уваги. Основне, що хвилює художника, – робоча атмосфера сучасного міста, ритм руху.

Мабуть, кожного, хто побував у Китаї, не може не захопити історія цього древнього народу, його національна архітектура. Не уникнув цього і С.Луньов – він створив кілька чудових пейзажів з пам’ятниками давнини. Характерним в цій серії є малюнок Шанхая. Силует будов національної архітектури і хмарочосів. На березі скупчились всюдисущі джонки, на яких грають сонячні плями. Зовсім графічно написано небо – на білому фоні ламані лініїрозчерки тушшю. Вони починаються вгорі нарізно, потім об’єднуються і спускаються за силует міста. Це і вітер, і хмари, і важке небо промислового міста, що не знає відпочинку.

Не можна не зупинитися ще на одній роботі. В ній нема безпосередньо історії, але є її атмосфера, яку так вміє відтворювати Луньов. Це – «Стара площа Тяньмин, м. Пекін». Столітньої давності споруди, густий важкий колір. На площі народ відзначає свято. Це – сьогоднішній день Китаю. І лише в колориті, архітектурі відчувається дух минулого.

С. Луньов привіз цікаву виставку. Вона свідчить про його працьовитість і обдарованість, пристрасне ставлення митця до життя, вона є доказом того, що ми можемо багато чого чекати від художника.

Газета «Соціалістична Харківщина», 3 серпня, 1961